Алёша, чувак, ты даже не представляешь, какой баттл у меня был в жизни! Я тут купил себе закладки, марочку, да такую, что аж мурашки по коже полезли. Ну и решил я стать волонтером, чтобы развлечься, ну и денежку подзаработать, конечно же.
Ну и как-то я такой прибежал на волонтерку, а там все эти скучные люди, все какие-то задроты. Я один скуф был среди них, а они там мои шутки такие аккуратные, как промокашка, никто не понимает. Решил я, что пора пойти в своей стихии и рассказать им пару анекдотов про закладки и баяны.
И вот я такой подхожу к первой пачке волонтеров, смотрю, а они все какие-то озабоченные такие. Видимо, проблему решают. И я такой говорю: "Ребят, давайте занюхаем этот город! Вдыхаем полной грудью и задуваем все неприятности!" Ну они меня так смотрят, как на лоха, и продолжают свои проблемы решать.
Я был слегка огорчен, но не сдался. Подбежал к следующей группке, думаю, может они больше поймут. Но нет, они вообще никакие! И я решил, что пора показать им настоящий лед. Разжигаю свой баян, достаю марочку и говорю: "Парни, сейчас я вас научу, как на самом деле быть веселыми и счастливыми!"
Ну они меня посмотрели, как на дурака. А я им такие шутки зашутил про наркотики, что они почти развалились от смеха. В итоге, они все почувствовали себя немного под кайфом, и я стал героем волонтерского дня.
Ну а дальше я рассказывал им про всякие приколы, связанные с нашей тусовкой. Что я однажды занюхал закладку так, что весь город перевернулся. А потом задул марочку и у меня появилось столько энергии, что я смог пробежать марафон. Вот это был прикол, мне кажется, они меня чуть не съели после этой истории!
Но самое главное, я рассказал им про то, как важно быть счастливыми и открытыми людьми. Как наркотики могут помочь увидеть мир по-настоящему. Они меня так слушали, как настоящие фанаты, все глазами замирали.
И вот так я стал волонтером-наркоманом комиком. Мои шутки про закладки и марочку спасали людей от серости и уныния. Я был их дозой позитива, и они меня обожали!
Так что, братухи, не бойтесь быть смешными и счастливыми. Иногда нужно задувать на все страхи и брать жизнь в свои руки, а не прятаться от нее. Я это понял, когда впервые занюхал лед и почувствовал себя богом. И за это я кручу промокашку!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
